Знаю, що багато хто не любить Новий рік і все що з ним пов’язано, а особливо корпоративи. Але я надто люблю спілкування, веселощі і розваги, щоб дозволити собі не любити хоча б якесь свято. Я настільки людина соціальна, що без спілкування я просто зачахаю, при чому вузьке коло спілкування мене зовсім не влаштовує, чим більше - тим краще. Ну але якість теж має значення :).
Тому я не пропускаю жодну можливість щось посвяткувати.
До оцієї моєї роботи, я не любила корпоративів, бо в Києві, мені чомусь траплялися якісь не такі колективи і всі корпоративи або були занудно офіційними, або тупо п’янка. А теперішній мій колектив мені подобається, тим більше, що нас багато і можна собі знайти свою компанію. І тепер я люблю корпоративи. Вчора ми проводжали старий рік :). І чесно вам скажу, що такої гулянки в мене вже давно не було. Я так нажартувалася, наспілкувалася, насміялася і головне НАТАНЦЮВАЛАСЯ (я не пам’ятаю коли я останній раз танцювала отако, мабуть ще в коліжанки на весіллі, яке було 2 роки тому аааааааааааа, треба знати як я поведена на танцях, щоб зрозуміти оці мої емоції)! Мабуть, останній раз я так веселилася ще в школі, коли навколо тільки друзі і ще всім довіряєш, і можеш бути страшенно безпосереднім, без масок, фальшивих посмішок, без тягару досвіду, без глобальних проблем. Я ніби повернулася в той найщасливіший час (угу в мене було суперове шкільне життя, якось про це розкажу). І що цікаво, ніхто не був п’яним, не було якихось зайвих понтів чи вульгарщини, ніхто нікого не напрягав, не примушував і відповідно всі бавилися на 100%, без отих фальшивих посмішок, написаних зазадалегідь промов і світських бесід, і тому сьогодні зранку всі зі сміхом обговорюють вчорашні події, а не ховаються по кутках, бо встидно згадати що було.
А найголовніше, в мене повторився отой шкільний новорічний вечір, на якому збулася моє потаємна мрія (я була тихо закохана в одного місцевого мачо і навіть не мріяла про увагу з його сторони, а в той вечір я протанцювала з ним всі (!) повільні танці:) ). Звісно цього разу мрія була трохи інша і зовсім не пов’язана з закоханістю ( ну хіба що трішечки)і вона збулася :). Тому ото сьогодні я як дівчинка з туго заплетеними косичками - з посмішкою від вуха до вуха, яка не сходить, незважаючи на невиспаність і зовсім неспаковану торбу до Харкова :).
Гарно було :)












